| Chapter 8 |
1 | ¶ А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.
|
2 | І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!
|
3 | А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.
|
4 | І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.
|
5 | ¶ А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,
|
6 | кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.
|
7 | Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.
|
8 | А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!
|
9 | Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.
|
10 | Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
|
11 | Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.
|
12 | Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...
|
13 | І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.
|
14 | ¶ Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.
|
15 | І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала!
|
16 | А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,
|
17 | щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
|
18 | ¶ А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.
|
19 | І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!
|
20 | Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...
|
21 | А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.
|
22 | А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!
|
23 | ¶ І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.
|
24 | І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...
|
25 | І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!
|
26 | А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала...
|
27 | А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?
|
28 | ¶ І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.
|
29 | І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?
|
30 | А оподаль від них пасся гурт великий свиней.
|
31 | І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.
|
32 | А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.
|
33 | Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.
|
34 | І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..
|